Особняк Маразлі - в якому 1866-1907 рр. жив одеський міський голова Маразлі Р. Р. - пам'ятник історії та архітектури, що знаходиться у Одесі за адресою вулиця Пушкінська, 4.

В цьому будинку з 1856 по 1895 рр. жив відомий одеський меценат, бібліофіл, міський голова в період з 1831 по 1907 рр. Григорій Григорович Маразлі. Будівлю придбав його батько Григорій Іванович Маразлі в грудні 1822 року у одеського купця першої гільдії Василя Спіро-Ксеніса. Достовірно невідомо хто був автором проекту будівлі. У 1826 Р. В. Маразлі звернувся в Одеський будівельний комітет з проханням засвідчити його право власності на будинок «у військовому форштаті у ІІІ кварталі під № 13 і 14».

Архітектор Франц Карлович Боффо за дорученням Одеського будівельного комітету перевірив отримане звернення і підтвердив відповідне право власності. Після смерті Григорія Івановича Маразлі в 1853 році будинок одержав в спадщину його син Григорій Григорович Маразлі. 9 червня 1956 р. Р. Р. Маразлі звернувся в Одеський будівельний комітет з проханням отримати дозвіл на реконструкцію успадкованого будинку на розі вулиць Пушкінської та Дерибасівській, «який від часу прийшов у деяку ветхість»: демонтувати мезонін третього поверху, облаштувати парадний під'їзд замість воріт і обштукатурити фасади.

Реконструкція будівлі була виконана за проектом архітектора Людвіга Цезаревича Оттона в 1856-1857 рр. Під час реконструкції були оновлені лицьові і дворові фасади, внутрішні приміщення були переорієнтовані з врахуванням появи нового головного входу в будівлю, який був спроектований по центральній осі фасаду з боку вулиці Пушкінській замість проїзду у двір. Також в процесі перебудови простору відкритих галерей з боку двору були перетворені у внутрішні приміщення, а фасад був збагачений полуторондою - популярним атрибутом в архітектурі заможного житла.

У 1889 році будинок увійшов до складу майорату Р. Р. Маразлі, затвердженого імператорськими указами 1889 і 1891-х років. Після смерті Р. Р. Маразлі в 1907 році, будинок успадкував онук його сестри барон Георгій Володимирович Фредерікс (1890-1927 рр..), який був власником будинку до встановлення в Одесі радянської влади. У 1920 р. був национализрован, а згодом переданий під розміщення різних медичних установ: протитуберкульозний диспансер та онкологічний диспансер. З 1960 р. в будівлі розміщується Одеське медичне училище № 2.